Ще маленькою Мавка помічала, що вона відрізняється навіть серед різноманітних мешканців Вікового Лісу. Не зовні, адже ті, що жили тут, мали найдивовижніший вигляд і серед них було легше знайти двох несхожих ніж двох схожих. Ні, на такому колоритному тлі невисока з пронизливими сірими очима і пухнастим волоссям Мавка не здавалася чужою. Але... Відчуття рідного дому вона не мала.
Дівчина чудово знала, що ще немовлям біла принесена до родини Захисників Прадором. Але так само я к і інші і гадки не мала звідки вона родом. Про це ходили різні чутки, від яких Мавка, ще будучи малою, гірко плакала. Але все припинилося в той самий день, коли стара Ті взяла її собі за ученицю. Саме тоді дівчина зрозуміла, якою повагою користується серед мешканців Вікового Лісу ця дивакувата стара чаклунка.
Ті важко було назвати дуже лагідною, вона ставилася до дівчини суворо, навіть дуже суворо, але тоді, коли стара чаклунка на якусь мить забувала приховати свої думки – в очах її світилася любов і турбота. Інколи Мавка помічала цей погляд. Вона довго не наважувалася поговорити зі своєю наставницею про те, що ніде у Віковому Лісі не відчуває себе вдома, але одного разу після нічного збирання трав нарешті наважилася. Стара Ті довго мовчала, уважно роздивляючись зірки.
- Ті не належиш до створінь Вікового Лісу, - нарешті промовила вона, - але не схожа і на тих, хто живе поза межами Лісу. Можливо саме тому все тут здається тобі чужим.
- А хто ж тоді я?
- Мені про це невідомо. Але є одна можливість про все дізнатися.
- І як ти це можеш зробити?
- Не я, Мавко. Це можеш зробити тільки ти. Бо саме тобі дані сили поєднати в своїй душі ту різноманітність світів, яку я можу тільки відчувати. Можливо так ти зможеш дістатися до своєї домівки.
На якусь мить Мавка відчула гордість від думки, що вона така особлива, але майже одразу все це зникло – залишилася лише порожнеча в душі. І після цих слів старої чаклунки звичний для дівчини сум і неспокій наче набрав сили і став вдесятеро важчим.
- Коли я зможу це зробити? – прошепотіла Мавка.
Стара Ті легко торкнулася долонею до скуйдовженого волосся дівчини і вперше в голосі її не відчувалася звичайна суворість і відчуженість.