LADY GALA, 59 - 1 октября 2009 19:06

[B][FONT=Arial][COLOR=darkred][SIZE=-1]
Недавно я зустріла справжню любов. Найсправжнісіньку. Досі вражена почутим і побаченим. Сиджу зі знайомою, п’ємо каву, розмовляємо на звичайні жіночі теми. Чоловік її в іншому місті, вирішує ділові питання. Звичайний дзвінок, як справи за день, як діти, мило порозмовляли. За півгодини другий дзвінок. Вона стривожена, що він мав би означати? І те, що вона почула, вразило нас до глибини душі: Послухай, як відлітають журавлі... І вона стоїть зі слухавкою в руці і слухає прощання журавлів з Україною. Вони відлітають, вона слухає, а я плачу. Від щастя за них, від щастя, що побачила справжню любов, справжнє почуття. Що переконалася, що вона таки існує, незважаючи ні на що. І коли потім знайома мені сказала: Віриш, після такого я вже не знаю, що таке любов, я відповіла: Оце вона була, найсправжнісінька. Коли ти дзвониш коханій і даєш їй послухати, як відлітають журавлі.
Хочу почути колись, як відлітають журавлі...
[/SIZE][/COLOR][/FONT][/B]

• 
• 
•