LADY GALA, 59 - 23 октября 2009 15:25

[FONT=Arial][COLOR=brown][SIZE=-1]
Цього вірша я писала давно… В ніч трагедії шаттла. Та тоді написалися тільки окремі рядки.
Та ці пару рядків запали в душу, і я знала, що колись я таки допишу все, що має бути написане. Вчора на концерті Романа Коляди почула композицію Шаттл. Він признався, що написав цю композицію в ніч трагедії Шаттла, а виконувати концертно почав лише зараз. Це було наче голос Провидіння. Сльози текли рікою, спинити їх було неможливо. Потім дізналася, що ще одна людина плакала, така це була музика. І вже тоді, на концерті, зароджувалися нові рядки.
[/SIZE][/COLOR][/FONT]
[FONT=Times][COLOR=darkred][SIZE=-1]
Наша мрія здійснилась. Летимо ми нарешті у небо.
Всі страхи і сум’яття – відхили, і відкинь, і забудь.
Нам останнє причастя і сповідь сьогодні – не треба.
Помолились до образу, посмішка, знімок – і в путь.

Ми в скафандрах. Спокійно. Давно відступила тривога.
Відлік часу на миті уже оператор завів.
Ми хотіли дізнатись одну таємницю у Бога.
Тільки Бог відкривати своїх таємниць не схотів.

Ви не плачте за нами, всі рідні, і діти-небоги.
Не терзайтеся, любі колеги, за хибний ваш труд.
Ми у небо зібрались, неначе у ближню дорогу.
Та дорогу у вічність проклали за кілька секунд.

Ми із Хаосу в Космос хотіли віконце відкрити.
Тільки Космос наш хаос у душах в порядок привів.
Ми розумні, здавалось. Для Бога однак – наче діти.
Нам віконце закрилось назавжди як віка гробів.

Ми вже знаємо все, що тоді ми побачить хотіли
Й дослідить планували. А вам ще дерзать і дерзать.
Ви моліться за нас, на очах сльози щоб не бриніли.
Ми ж поможемо вам вашу зірку із неба дістать.

Під уламками шаттла сховали ми плани насущні,
І всі мрії, й надії на щастя дітей і батьків.
Помоліться же щиро за наші немолені душі,
Щоб не мали ми більше непрощених в раю гріхів.

А всі квіти, і смуток, поезія вічна і музика
Хай очищенням будуть для ваших заболених душ.
Ми все бачимо й чуєм. Така тут у раю акустика…
Тільки шкода, що знову на землю нам – браму не руш.
[/SIZE][/COLOR][/FONT]

• 
• 
•